Трускавець, Трускавецькурорт

Пошкодження вертлужної губи

Пошкодження вертлужної губи тазостегнового суглобу є досить частою патологією, що не діагностується.

Розриви вертлужної губи аналогічні розривів менісків колінного суглобу, але у порівнянні з ними зустрічаються набагато рідше. Відносна рідкість розривів вертлужної губи визначає той факт, що багато лікарів взагалі не знають про існування такого стану. Втім, це й не дивно, оскільки розриви вертлужної губи зустрічаються переважно у спортсменів і знати про таку травмі може тільки лікар, який займається лікуванням спортсменів. З іншого боку не виключено, що розриви вертлужної губи досить поширені і у звичайних людей, і прогрес діагностики, зокрема, поширення магнітно-резонансної томографії, дозволить виявляти цю проблему не тільки у спортсменів.

Існує два основних варіанти розриву вертлужної губи: клаптевий і крайовий відрив. І в першому, і в другому випадку пошкоджену ділянку перестає виконувати свою функцію, бовтається фрагмент вертлюгової западини заважає рухам, ущемляється в суглобі, що проявляється болем і можливими клацаннями при рухах. Підступність розривів вертлужної губи полягає в тому, що бовтається фрагмент пошкоджує і сусідній хрящ, що покриває головку стегнової кістки, що призводить до його хондромаляція (поступового истончению і стирання). Можливо, що хондромаляція в свою чергу може спричинити більш серйозного стану - артрозу тазостегнового суглобу (коксартрозу), проте вчені поки що не мають єдиної точки зору з цього приводу. Оскільки вертлужна губа оздоблює вертлюжної западини по її окружності (за винятком ділянки внизу вертлюгової западини), то розриви можуть бути в різних місцях. Виділяють розриви в передній, верхній і задній частинах вертлужної губи.

Розірвана вертлужна губа служить причиною механічних препятсвій рухам в тазостегновому суглобі, що проявляється болем у паху або сідниці, дугою охоплює тазостегновий суглоб зовні. Біль часто поєднується з клацанням або з відчуттям перешкоди в тазостегновому суглобі. Варто зазначити, що не всяка біль або клацання в тазостегновому суглобі є ознакою розриву вертлужної губи: причинами болів в тазостегновому суглобі можуть бути багато інших травми і захворювання.

Мабуть, найточнішим методом дослідження, що дозволяє виявити розрив вертлужної губи, є магнітно-резонансна томографія. Однак, на жаль, і магнітно-резонансна томографія дає високий відсоток псевдонегативних результатів (тобто томограма виявляється нормальною тоді, коли розрив губи насправді є). Тому в будь-якому випадку не варто применшувати важливість огляду лікаря, і на магнітно-резонансних томограмах мають значення лише ті знахідки, які корелюють з клінічними ознаками, тобто тими особливостями, які лікар виявляє при огляді.

Магнітно-резонансна томограма, що показує розрив вертлужної губи в її верхній частині (руда стрілка вказує на фрагментований характер вертлужної губи, її неправильну форму).

Для диференціальної діагностики болю в тазостегновому суглобі можна ввести в суглоб місцевий анестетик (новокаїн, лібокаін та ін) під контролем рентгеноскопії: тимчасове полегшення болю після цієї процедури свідчить про внутрішньосуглобової патології.

Точний діагноз може бути виставлений на артроскопії - операції, при якій в порожнину суглобу через розріз, навіть швидше прокол, довжиною близько одного сантиметра вводять артроскоп (відеокамеру), яка дозволяє оглянути суглоб зсередини і остаточно переконатися в точному діагнозі.

Основними методами діагностики внутрішньосуглобової патології тазостегнового суглобу залишаються опитування і огляд лікаря - в порівнянні з артроскопією (як діагностичного стандарту) вони дозволяють поставити правильний діагноз у 98% випадків. Для порівняння, магнітно-резонансна томографія дає помилково негативні результати в 42% випадків і хибнопозитивні результати в 10% випадків. Втім, такі високі цифри помилок магнітно-резонансної томографії можуть бути і обумовлені неправильним трактуванням знімків лікарями променевої діагностики, які не завжди знайомі з розривами вертлужної губи. Полегшення болю у відповідь на введення в тазостегновий суглоб місцевого анестетика вказує на внутрішньосуглобову патологію з надійністю 90%, однак ця проба не специфічна щодо розривів вертлужної губи, а охоплює всі захворювання тазостегнового суглобу, що ще раз підкреслює важливість грамотного огляду лікаря.

Лікування пошкодження вертлужної губи

Консервативне лікування

Розрив вертлужної губи зазвичай неможливо вилікувати консервативним способом - вона практично не кровснабжается у людей старше 20 років і тому розриви самостійно не зростаються. Лікувальна фізкультура дозволяє зняти м'язовий спазм і виправити ходу, а нестероїдні протизапальні засоби знижують запалення і певною мірою полегшують симптоми болю, однак усунути джерело запалення і повністю позбавити хворого від симптомів ні лікувальна фізкультура, ні нестероїдні протизапальні засоби не здатні. Однак важлива і геометрія розриву. Якщо розрив невеликий, то він не буде служити причиною каскаду внутрішньосуглобових порушень (хонромаляція і, потім, артроз тазостегнового суглобу). При малих розривах можлива самоадаптації суглобу. Іноді спортсменам з постійною сильним болем в тазостегновому суглобі при розривах вертлужної губи, що свідчить про запалення суглобу, вводять в суглоб глюкокортикоїди (гідрокортизон, дипроспан), однак, як правило, це дає лише тимчасовий результат. Якщо розрив вертлужної губи достатньо великий, то повне лікування можливо тільки завдяки операції - артроскопії тазостегнового суглобу.

Хірургічне лікування

На жаль, хірургічне лікування розривів вертлужної губи дає менш передбачувані результати, ніж лікування розривів колінних менісків. Артроскопія тазостегнового суглобу дає можливість лікарю побачити розрив вертлужної губи і тим самим підтвердити діагноз. Мета операції полягає в тому, щоб видалити або пришити відірвану частину губи, вільно бовтаються в суглобової порожнини і викликає симптоми, як можна краще зберігши при цьому частину, що залишилася неушкодженою губи. Під час артроскопії можна також оглянути інші структури, здатні викликати біль і клацання в суглобі (суглобовий хрящ вертлюжної западини і голівки стегнової кістки, зв'язку головки стегнової кістки і суглобову капсулу). В ході операції відірвану частину кульшової губи прибирають, усуваючи тим самим механічну причину болю. У деяких рідкісних випадках, коли є великий крайової відрив вертлужної губи, може бути виконаний артроскопічний шов відірваною вертлужної губи. Ця операція виконується за тим же принципом, що й операція Банкарта при звичному вивиху в плечовому суглобі.