Анальна тріщина : Анальная трещина : Anal fissures
|
Місто Трускавець курорт » Медичний довідник захворювань (Медична енциклопедія) » Медичний довідник захворювань - літера А - Медична енциклопедія » Анальна тріщина |
Анальна тріщина - зустрічається досить часто і в структурі хвороб товстої кишки за зверненнями займає третє місце (11,7%) після колітів і геморою. У госпітальній проктологічній захворюваності анальні тріщини стоять на шостому місці і складають 5-7%. Більше третини хворих перебувають у працездатному віці, частіше страждають жінки (більше 60% від усіх хворих).
Анальна тріщина виникає в результаті пошкодження слизової оболонки задньопрохідного каналу при запорах в проносах, а також, можливо, внаслідок травми містяться у випорожненнях чужорідними тілами. Сприяючими захворюваннями є коліти, проктосигмоїдити, ентероколіти, геморой тощо. Майже у 70% хворих тріщина поєднується з хронічними захворюваннями верхніх відділів травного тракту (гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, холецистит). У такого ж відсотка хворих є поєднання анальної тріщини і геморою. При хронічному перебігу геморою нерідко розвивається пектеноз, при якому порушується еластичність стінок заднепроходного каналу, що сприяє пошкодженню їх в області гребінцевої лінії.
Анальна тріщина являє собою дефект стінки анального каналу. Вона буває лінійної або трикутної форми довжиною 1-2 см, який розташовується поблизу перехідної складки, трохи вище лінії Хілтона, доходячи до гребінцевої лінії або поширюючись вище за неї. Свіжа (гостра) тріщина має щілинну форму з гладкими, рівними краями, дном її є м'язова тканина сфінктера заднього проходу. З часом дно і краї тріщини покриваються грануляціями з фібринозним нальотом. При тривалому перебігу захворювання: відбувається розростання сполучної тканини по краях тріщини, вона ущільнюються, тканини піддаються атрофічним змінам. У сфері внутрішнього, а іноді і зовнішнього її краю розвиваються ділянки надлишкової тканини - анальні горбики. Залучення до процесу нервових закінчень на дні хронічної анальної тріщини обумовлює виникнення незагоєної виразки.
Більш ніж у 85% хворих анальна тріщина локалізується на 6 годинах (задня анальна тріщина), у 8-9%, в основному, у жінок, - на передній стінці задньопрохідного каналу і виключно рідко (0,5%) зустрічаються тріщини на його бічних стінках . Іноді (3-4%) відзначається сполучення двох тріщин, розташованих на передній і задній стінках задньопрохідного каналу. Найбільш часто зустрічається локалізація тріщини в області задньої стінки заднього проходу пояснюється особливостями будови і функції його сфінктера. На 6 і 12 годинах, особливо ззаду, є гірші умови кровопостачання, і існує велика небезпека травмування слизової оболонки при акті дефекації.
Клінічна картина анальної тріщини досить характерна. Роздратування нервових закінчень слизової оболонки при тривалому існуванні тріщин викликає різкі больові відчуття і нерідко спазм сфінктера заднього проходу. Тонічний спазм цих м'язів, що настає після дефекації, може тривати багато годин, аж до наступної дефекації. У цих випадках створюється порочне коло - анальна тріщина викликає різкі больові відчуття, що призводять до спазму (головним чином внутрішнього сфінктера), який у свою чергу перешкоджає загоєнню тріщини, обумовлюючи ішемію тканин.
Для клінічної картини анальної тріщини характерна тріада симптомів:
біль під час або після дефекаціїспазм сфінктераубоге кровотеча під час дефекації
Більш рясні кровотечі свідчать про наявність інших захворювань - геморою, пухлини, тощо. Болі можуть віддавати в крижі і проміжність. Вони можуть викликати дизуричні явища, кишкову кольку, дисменорею, провокувати напади стенокардії. Біль під час дефекації більш характерний для гострих тріщин, а після неї - для хронічних. Необхідно зазначити, що інтенсивні болі змушують хворих прагнути до більш рідкої дефекації. У результаті цього виникає затримка випорожнення, що сприяє розвитку запорів. У рідкісних випадках при тривало існуючої анальної тріщини болі можуть бути відсутні. Спазм сфінктера спостерігається майже у 60% хворих.
Дослідження прямої кишки починають з обережного розведення сідниць та огляду області заднього проходу. При розведенні стінок задньопрохідного каналу зазвичай і виявляють тріщину. При глибокій «анальній воронці» і в гладких хворих з розвиненим жировим шаром на сідницях виявити тріщину вдається після тривалого і поступового розведення країв анального отвору. У ряді випадків доводиться вдаватися до пальцевого дослідження. При цьому дослідженні виявляється спазм сфінктера. При лікуванні тріщини в амбулаторних умовах, щоб уникнути зайвої травматизації доцільніше відкласти цю процедуру до загоєння тріщини.
Лікування анальних тріщин, враховуючи їх патогенез, спрямовано в першу чергу на зняття болю і спазму сфінктера, а в подальшому на нормалізацію стільця і загоєння самої тріщини. Успіху при консервативній терапії вдається досягти приблизно у 70% хворих. Тривалість захворювання не є вирішальним чинником при виборі лікувальної тактики. Лікування може бути як хірургічним, так і амбулаторним.
Оперативне лікування анальних тріщин роблять у випадках хронічного їх перебігу, коли тріщина перетворюється на незагоювану, оточену рубцем виразку зі «сторожовим» горбком і пектенозом, що супроводжується вираженим спазмом сфінктера, і коли консервативна терапія безперспективна.
При відсутності спазму і наявності виражених рубцевих змін (які не дають можливості загоєнню консервативними методами) в краях тріщини хороші результати дає кріодеструкція (під місцевою анестезією).
Існують і інші методи лікування анальних тріщин
Вибір методу лікування здійснюється лікарем після обстеження і залежить від стану хворого та стадії захворювання.
Важливим лікувальним фактором є раціонально побудована дієта, переважно кисломолочних продуктів рослинного характеру, з виключенням гострих, солоних, гірких страв і дратівливих приправ, а також алкогольних напоїв (включаючи пиво). Дуже хороший ефект щодо регулювання діяльності кишківника дає відварний буряк у кількості 200 - 300 г, пропущений через м'ясорубку або дрібно нарізаний і заправлений рослинним маслом або сметаною. Крім того, рекомендується вживання в їжу чорносливу, урюку, кураги та інжиру, які після промивання заливають окропом і після набрякання вводять в раціон по 10 шт. 2-3 рази на день. Подібна дієта у більшості хворих забезпечує м'який стілець. Корисно для цих же цілей застосовувати вазелінове масло по 1-2 столові ложки 2-3 рази на день. Задовільний ефект може дати заправлений соняшниковою олією вінегрет, що містить варений буряк (50%), капусту, моркву. Описана дієта особливо доцільна після припинення застосування очисних клізм і загоєння тріщини, а також після оперативного лікування, як заходи для попередження травми слизової оболонки в місці колишньої тріщини.
Місто Трускавець курорт » Медичний довідник захворювань (Медична енциклопедія) » Медичний довідник захворювань - літера А - Медична енциклопедія » Анальна тріщина
Теги: |
