Гайморит : Гайморит : Genyantritis (Sinusitis)
|
Місто Трускавець курорт » Медичний довідник захворювань (Медична енциклопедія) » Медичний довідник захворювань - літера Г - Медична енциклопедія » Гайморит |
Гайморит або синусит (новолат. sinusitis, від лат. Sinus - пазуха і лат.-Itis - суфікс, що означає запалення; синонім: синуїт) - запалення однієї або декількох придаточних пазух носа, виникає як ускладнення при гострому нежиті, грипі, кору, скарлатині й інших інфекційних захворюваннях.
Класифікація
За характером перебігу:
Гострі;Хронічні.
За формою:
Ексудативні:
Серозні;Катаральні;Гнійні;
Продуктивні:
Пристінково-гіперпластичні;Поліпозні
За етіологічним фактором:
Вірусні (розвиваються після ГРВІ);Бактеріальні;Грибкові (частіше як суперінфекція);Змішані;Алергічні
За місцем локалізації виділяють:
Гайморит - запалення верхньощелепної придаточної пазухи;Фронтит - запалення лобової придаточної пазухи;Етмоїдит - запалення осередків гратчастої кістки;Сфеноїдит - запалення клиноподібної пазухи.
Сприятливі фактори:
Вроджені порушення розвитку анатомічних структур порожнини носа.Поліпозні розростання в повітряних проходахАлергічні риніти
Діагноз ставиться на підставі даних анамнезу, клінічного обстеження та результатів додаткових методів дослідження, зокрема рентгенографії або комп'ютерної томографії придаточних пазух носа.
Основою виникнення гаймориту є набряк слизової оболонки, який блокує сполучення між гайморової пазухою і порожниною носа. Тому основне лікування повинне бути спрямоване на боротьбу з набряком слизової порожнини носа - потрібно забезпечити добрий відтік виділень з пазухи.
Лікування гаймориту
При лікуванні гаймориту використовуються консервативні (лікарські засоби і фізіопроцедури) і хірургічні методи.
В основі медикаментозного лікування гаймориту повинні обов'язково лежати місцеві процедури - використання крапель, спреїв, інгаляторів, здатних усунути набряк слизової оболонки.
До судинозвужувальних препаратів належать: нафазолін ("Нафтизин", "Санорин"), Тетризолін ("Тизин"), Ксилометазолін ("Галазолін", "Длянос"), оксиметазолин ("Назол", "Називин").
При гаймориті необхідно дотримуватися певних правил закапування в ніс лікувальних рідин. Тільки після використання цих крапель можна закапувати інші - мають антибактеріальну, протизапальну або знеболюючим ефектом.
У лікуванні також використовують антибактеріальні препарати (переважно цефалоспоринові), антигістамінні засоби (Кларитин, Телфаст й ін.)
Виконують промивання носа антисептичними розчинами (наприклад, фурациліном, натрію гіпохлоритом).
З фізіопроцедур застосовують такі методики, як УФО порожнини носа, УВЧ на придаткові пазухи носа і ін
При промиванні порожнини носа з поверхні слизової видаляється патологічний секрет разом з мікробами, алергенами і пилом. Зменшується набряк і запалення, підвищується тонус капілярів, за рахунок очищення значно поліпшується робота клітин миготливого епітелію слизової оболонки, посилюється рух слизу, що підвищує захисні властивості слизової порожнини носа.
Пункція (прокол) робиться для того, щоб видалити з пазухи гній, промити пазуху, а після цього ввести туди антибіотики й протизапальні препарати. Дана процедура супроводжується неприємними відчуттями, але ефективність її дуже висока. В даний час після проколу в пазуху встановлюють спеціальні трубочки - катетери, через які можна робити промивання пазухи щодня. При застосуванні цього методу хворий дуже швидко видужує. Але до всього є свої показання, і в початковій стадії гаймориту далеко не завжди потрібно проводити пункцію, можна обійтися промиванням носа.
Лікувати гайморит потрібно під контролем лікаря-оториноларинголога (ЛОР-лікаря).
Місто Трускавець курорт » Медичний довідник захворювань (Медична енциклопедія) » Медичний довідник захворювань - літера Г - Медична енциклопедія » Гайморит
Теги: |
